Interview on Ukrainian Radio during the Kanev International Granite Symposium 2016. Ukrainian text. Interviewer Kateryna Ray.

Tanya Preminger’s interview on Ukrainian Radio during the Kanev International granite Symposium 2016. Ukrainian text. Interviews Kateryna Ray. 

 

– Загальновідомощо на факультетах скульптури навчаються здебільшого чоловікиНа Вашу думку, скульптура – це важка робота? 

– Не скульптура важка, а деякі матеріали важкі. Людина сама обирає, з чим працювати. 

– Яке значення для Вас має матеріал? 

– Я йду від матеріалу. Мені здається, що скульптура може брати за основну ідею форму, або якусь розповідь, або матеріал. От я беру саме матеріал, я навіть сказала б, матерію. 

– А характер людини впливає на її творчість? 

– Радше творчість впливає на характер. Робота з каменем гартує мене. (Когдато)я була скромною дівчинкою, такою собі сірою мишкою… У мене є сестра-близнюк, у дитинстві ми були абсолютно схожі. Однак зараз, якщо ми стоїмо поруч, одразу помітно, що я працюю фізично, а вона займається математикою. 

– Чи існує таке поняття, як стиль у мистецтві, скульптурі? Як Вам вдається зберігати впізнаваність і свій стиль у настільки різних роботах? 

– Просто людина, коли стає самою собою, створює тільки те, що вона відчуває, і всі її роботи схожі. Ось це і є індивідуальний стиль. 

– Ваші роботи схожі між собою? 

– Так, вони схожі за рішеннями. Вони ( построены на контрасте), прості за формою, можна сказати навіть примітивні. Проте складні за змістом, містять кілька шарів (содержат несколько слоев смыслов), тому легко впізнавані. 

– Ви говорили про те, що значущі речі почали робити після 40 років. Чому? 

– Дуже просто: я жінка і мама чотирьох дітей. 

– Тільки через це? Чи ще впливає життєвий досвід? 

– Життєвий досвід, звісно, теж впливає. Після інституту я робила стандартні жіночі торсики, фігурки. Людина закінчила Суріковський інститут (Московський державний академічний художній інститут ім. В. І. Сурікова), що вона може робити? Четверо дітей дають хороший досвід. 

– Що Ви досліджуєте у своєму мистецтві і які основні теми у Вашій творчості? 

– Думаю, у мене все-таки філософський підхід до мистецтва, я відтворюю( общие законы. Например)“Єдине” – це боротьба протилежностей.–  

Чи можна назвати Ваше мистецтво сакральним? 

– Думаю, так. Але не мистецтво загалом, а окремі роботи.  

– Що несе в собі концептуальна скульптура?Как и любое исскуство она передает чувства). 

– Чи легко зараз у мистецтві створити щось нове? Те, чого ще не було до тебе? 

– Якщо ти нікого не наслідуєш, а робиш сам, це завжди буде твоє і нове. Навіть якщо ідея одна й та сама, вираження буде іншим, адже в тебе рука інша, її вага інша. 

– Що для Вас першорядне – ідея чи форма? 

– Ідея народжується у формі, я її уявляю у формі. У роботі я можу уточнити деталі. Наприклад, у тій, яку я виконала в Каневі у 2016 році, ідея написати на вівтарі слово «фак» (“fuck”) виникла відразу. Образ зринув мимоволі – вівтар, покритий(покровом), на якому написали правду. Я вважаю, слово «фак» у цьому випадку – правда. Тому що люди зараз, і в Україні теж, так багато разів говорять подумки це слово, від щирого серця говорять. Це одне тлумачення цього слова. Інше тлумачення просте, примітивне – дія, яку люди роблять ( тысячи)разів. Чомусь вважається, що не можна про це говорити, писати. 

Так само мені незрозуміло, чому сучасні художники продовжують зображувати жіноче тіло без рук і без ніг. Чому це красиво? 

– Що змінилося у Вас як скульпторці й художниці за ці роки роботи? 

– Я завжди передаю те, що до мене зверху потрапило. Я не сиджу і не обчислюю, це не математика, воно приходить у готовому образі. 

– У Вас є роботи в камені, абсолютно приголомшливі, та й не тільки в камені, які несуть жіночий образ, що годує… 

– Після народження чотирьох доньок я стала робити самку з чотирма грудьми. Усі ці роботи – це образ давання, позаяк жінка все життя тільки те й робить, що дає. І для мене це не жіночі груди, я роблю вим’я, щоб не було сексуального підґрунтя, щоб був чистий образ годування. 

– Ви також створюєте ленд-арти… 

– Так, саме так це називають… Зараз ленд-артом вважають тільки те, що малюють на землі. Я ж роблю скульптури з різних природних матеріалів. Можна називати це інсталяцією, бо воно створене з готових речей. Якщо я беру камені, палиці або рию яму, то використовую речі не як матеріал, а як матерію. Наприклад, дерево у мене – це дерево, я його не змінюю і не стругаю. Воно залишається деревом, і водночас у нього є додатковий образ. 

– У Вас є така робота, де величезне, тонке і високе дерево нахилене до землі… 

– Так, але це з Біблії. Ти вийшов із землі – і туди повернешся. Ви ж пам’ятаєте, що я живу у святій країні, де все пронизане Біблією, і я люблю порпатися в землі! Останнім часом я створюю роботи з рухом до неба, до духу. 

– За якими критеріями Ви визначаєте, що робота не вдалася? 

– За відчуттям. У мене є відчуття. Художник тим і вирізняється, що у нього є художнє відчуття. 

– Багато продовжувачів модерністського мистецтва критикують концептуалістів, бо вважають, що концептуальне мистецтво ситуативне. Тобто є ідея й концепція «тут і зараз», і на цьому все закінчується. 

– ( надеюсь что мои образы вечны) ( но не я) 

 

Interview on Ukrainian Radio during the Kanev International Granite Symposium 2016. Ukrainian text. Interviewer Kateryna Ray.tanyawm
0