Text for the Exhibition “Between Sky and Earth”.
A year after the first exhibition, the GGG group presents a new exhibition titled “Between Sky and Earth”.
The name is common and trivial, but expresses a truth about the exhibition: its location in the open fields of Arsuf Kedem,
and the artists position in the world of Israeli art.Among the dozens of creations spread in the field, one can find “The New Broom” by Daniel Manheim, sweeping the sky and expressing the wish for spiritual correction, “The Seeds” by Ada Moran Reiss forming “spheres” in galactic space, and the red Bush titled “The Burning Bush” by Gila Croker, representing the famous biblical bush.
One can also see the soil piles created by Ella Beit Halahmi, which are the remains of the whale that had swallowed Jonas, recently discovered on a Mediterranean beach, and the large upward pointing udders the Answer to the gift of life granted to us by the supreme creator.
When an artist creates, he or she expresses their viewpoint, and defines a position within the social and cultural space as well as a location between sky and earth, between the physical and metaphysical. These two terms sky and earth form a dichotomy, but also express two opposing concepts that lead to harmony, and form our own position here on earth. The greater the distance between the two poles, the stronger their unifying force.
Traditional is the opposite pole for revolutionary, and both can coexist in one artistic creation.
The more personal the statement, the more it touches all of us. In art, the national can also be international.
A personality defining itself as “I exists” simultaneously in all of humanity. The Green Gallery Group declares, together with the Austrian poet Kostach Hatgorov:
“The world is my temple,
love is my holiness,
the universe is my native land”
The plastic language of the group’s guest artist from New York,
Avital Oz, identified with the minimalism and rationalism characteristic of the eighties, is different from that of the GGG creations, which can be called “Site Specific”. But his work can easily integrate harmonically between the sky and earth at the Dina Park in Arsuf Kedem.
Tanya Preminger, curator.
2007-2008 Curator of the exhibition “Sprouts” by the Green Gallery Group –
open air gallery for environmental Art at Park Dina, Arsuf. www.greengallery.co.il.
Text for the Exhibition “Sprouts”.
“A person is but a pattern of their homeland”, said Shaul Tshernihovsky.
And this can be said about art as well. It consists of impressions left by time and place, impressions of land, scenery and people.
The character of the land on which we grow, its nature and scenery, are all absorbed into our consciousness,
processed, and then find outlet in our artistic creation.
War and conquests do not make up a people. Culture and art do.
They bestow people with spiritual values, and create common understandings, bring about the discerning of right from wrong.
They are the ones that strengthen man’s connection to their homeland and define to him the laws of the universe.
“In the fields of Arsuf we grow art.”
The artists of the Green Gallery Group are united by the aspiration to strengthen the connection of the people to nature and the land,
both physically and spiritually. Our creations are presented on the ground, in the open. They are made of natural materials, but moreover,
they speak of concepts taken right out of nature.
Of the identical laws governing nature and man, of the circle of life common to both. Out of the earth spring out the sprouts.
They grow, flourish, breed, wither and die. Seasons come and go, reflecting our own time cycles.
The work “Too Bad” by Danny Mannheim is not a flowerpot tipping over, but a story of life and death.
The statue “Earth and Heaven” by Ada Moran-Rice surprises us with a piece of sky at a time when we face the earth.
“Laundry” by Eli Ben Aviv is a humoristic creation, where tree branches – earth’s garments, hanged like laundry.Gilla Crocker, in her work “Static System”, reminds us of the similarity between molecules and the solar system.
Ella Beit Halahmy created a “Limpha” , an imaginary monster where pipes formerly feeding the fields now flow life into the creature’s body.
More and more people live in an urban, virtual world, and getting closer to the basic sensations of touching the earth,smelling it, sensing its texture, has become a rare commodity. The connection to earth is a basic, primary need,without which the delicate balance of man is violated.
Just like a plant needs to spread its roots inside the earth, so does man.
We do hope our work shall bring people closer to nature, providing them with spiritual Oxygen.
Tanya Preminger, curator.
2006 Curator of an exhibition by “Bat-Ami Helerman,
“Between Past and Present” at “The artists House” in Jerusalem.
Text for the exhibition: “Reality Show”.
The recent works by Bat-Ami Helerman are not easy to define. Although she uses ready made objects, such as many of her predecessors: Marcel Duchamps, Max Ernst or Israeli Philip Renzer , but one cannot refer to Bat-Ami’s works as “Ready Made” or “Installations”.
Despite Bat-Ami’s use of ready made elements, the main component of her works are items made of stone,
that are amazingly life like. Stone has been a traditional sculpting material for generations, but is not perceived as contemporary
and does not appear in modern art together with ready made objects, especially not in the service of realistic images, as used by Bat-Ami.
Bat Ami knows there is “No parallel between the element of surprise in art and in life” (1) and therefore makes use of two types of objects: real objects, and stone-made “life like”, “as if” objects that contradict the real objects.
This is the contrasting effect required for artistic surprise. The comparison between the stone-made objects and the ready made objects in a realistic surrounding creates the “Necessary distance from reality to create the artistic value” (2).
If we agree with formalists that “Art is a method” (3),
then Bat-Ami’s method is to cause the stone in her works to be perceived as a concept and not as a material.
The values of eternity, strength, closeness to earth, artistry and other characteristics related to stone,
pass from the stone into the object it is expressing.
The work titled “Macho” shows a granite accouterment laden with masculine gadgets.
The granite graces the accouterment with eternity awarding it a universal symbol of disarmament.
Another work titled “The Little Black Dress” shows a granite dress just disrobed, expressing life while the box onto which it is strewn is perceived as a coffin.
The work titled “Wedding” shows bridal items carved in marble, which conveys the purity of the ancient tradition.
“Brands” is a stone coat covered with brand names, cold and valueless compared to genuine warm, live fur.
The contradictory effect between real and conceptual objects, between life and art, between truth and non truth, is what Bat-Ami is dealing with in her works.
The subject of “In Between” (4) has been the occupation of many, ranging from sculptor Anish Kapur through to poet Arkady Duchin
(“Between counterfeit and truth, between whatever lives and is dead”) and others of the artists and scientists community.
“Art is the means of uniting two principles , the pleasure principle and the reality principle” (5).
Don’t be misled by the “Reality Show” of objects apparently placed at random by Bat-Ami.
Stone brings with it depth, time, place and layers of meaning that are as long as is the history of mankind and art.
(1)E. G. Lessing. S. 48 (2)E. S. Bigodsky, “The Psychology of Art” B. Shakalovsky,
(3/4)“Art as a Method” Homi Baba and Anish Kapur’s “A Conversation” Tel Aviv Museum Catalog
(5)S. Freud, “Psychoanalytic Theory: An Exploration of Essentials”
Tanya Preminger, curator.
Tanya Preminger’s interview on Ukrainian Radio during the Kanev International granite Symposium 2016. Ukrainian text. Interviews Kateryna Ray.
– Загальновідомо, що на факультетах скульптури навчаються здебільшого чоловіки. На Вашу думку, скульптура – це важка робота?
– Не скульптура важка, а деякі матеріали важкі. Людина сама обирає, з чим працювати.
– Яке значення для Вас має матеріал?
– Я йду від матеріалу. Мені здається, що скульптура може брати за основну ідею форму, або якусь розповідь, або матеріал. От я беру саме матеріал, я навіть сказала б, матерію.
– А характер людини впливає на її творчість?
– Радше творчість впливає на характер. Робота з каменем гартує мене. (Когдато)я була скромною дівчинкою, такою собі сірою мишкою… У мене є сестра-близнюк, у дитинстві ми були абсолютно схожі. Однак зараз, якщо ми стоїмо поруч, одразу помітно, що я працюю фізично, а вона займається математикою.
– Чи існує таке поняття, як стиль у мистецтві, скульптурі? Як Вам вдається зберігати впізнаваність і свій стиль у настільки різних роботах?
– Просто людина, коли стає самою собою, створює тільки те, що вона відчуває, і всі її роботи схожі. Ось це і є індивідуальний стиль.
– Ваші роботи схожі між собою?
– Так, вони схожі за рішеннями. Вони ( построены на контрасте), прості за формою, можна сказати навіть примітивні. Проте складні за змістом, містять кілька шарів (содержат несколько слоев смыслов), тому легко впізнавані.
– Ви говорили про те, що значущі речі почали робити після 40 років. Чому?
– Дуже просто: я жінка і мама чотирьох дітей.
– Тільки через це? Чи ще впливає життєвий досвід?
– Життєвий досвід, звісно, теж впливає. Після інституту я робила стандартні жіночі торсики, фігурки. Людина закінчила Суріковський інститут (Московський державний академічний художній інститут ім. В. І. Сурікова), що вона може робити? Четверо дітей дають хороший досвід.
– Що Ви досліджуєте у своєму мистецтві і які основні теми у Вашій творчості?
– Думаю, у мене все-таки філософський підхід до мистецтва, я відтворюю. ( общие законы. Например)“Єдине” – це боротьба протилежностей.–
Чи можна назвати Ваше мистецтво сакральним?
– Думаю, так. Але не мистецтво загалом, а окремі роботи.
– Що несе в собі концептуальна скульптура?( Как и любое исскуство она передает чувства).
– Чи легко зараз у мистецтві створити щось нове? Те, чого ще не було до тебе?
– Якщо ти нікого не наслідуєш, а робиш сам, це завжди буде твоє і нове. Навіть якщо ідея одна й та сама, вираження буде іншим, адже в тебе рука інша, її вага інша.
– Що для Вас першорядне – ідея чи форма?
– Ідея народжується у формі, я її уявляю у формі. У роботі я можу уточнити деталі. Наприклад, у тій, яку я виконала в Каневі у 2016 році, ідея написати на вівтарі слово «фак» (“fuck”) виникла відразу. Образ зринув мимоволі – вівтар, покритий(покровом), на якому написали правду. Я вважаю, слово «фак» у цьому випадку – правда. Тому що люди зараз, і в Україні теж, так багато разів говорять подумки це слово, від щирого серця говорять. Це одне тлумачення цього слова. Інше тлумачення просте, примітивне – дія, яку люди роблять ( тысячи)разів. Чомусь вважається, що не можна про це говорити, писати.
Так само мені незрозуміло, чому сучасні художники продовжують зображувати жіноче тіло без рук і без ніг. Чому це красиво?
– Що змінилося у Вас як скульпторці й художниці за ці роки роботи?
– Я завжди передаю те, що до мене зверху потрапило. Я не сиджу і не обчислюю, це не математика, воно приходить у готовому образі.
– У Вас є роботи в камені, абсолютно приголомшливі, та й не тільки в камені, які несуть жіночий образ, що годує…
– Після народження чотирьох доньок я стала робити самку з чотирма грудьми. Усі ці роботи – це образ давання, позаяк жінка все життя тільки те й робить, що дає. І для мене це не жіночі груди, я роблю вим’я, щоб не було сексуального підґрунтя, щоб був чистий образ годування.
– Ви також створюєте ленд-арти…
– Так, саме так це називають… Зараз ленд-артом вважають тільки те, що малюють на землі. Я ж роблю скульптури з різних природних матеріалів. Можна називати це інсталяцією, бо воно створене з готових речей. Якщо я беру камені, палиці або рию яму, то використовую речі не як матеріал, а як матерію. Наприклад, дерево у мене – це дерево, я його не змінюю і не стругаю. Воно залишається деревом, і водночас у нього є додатковий образ.
– У Вас є така робота, де величезне, тонке і високе дерево нахилене до землі…
– Так, але це з Біблії. Ти вийшов із землі – і туди повернешся. Ви ж пам’ятаєте, що я живу у святій країні, де все пронизане Біблією, і я люблю порпатися в землі! Останнім часом я створюю роботи з рухом до неба, до духу.
– За якими критеріями Ви визначаєте, що робота не вдалася?
– За відчуттям. У мене є відчуття. Художник тим і вирізняється, що у нього є художнє відчуття.
– Багато продовжувачів модерністського мистецтва критикують концептуалістів, бо вважають, що концептуальне мистецтво ситуативне. Тобто є ідея й концепція «тут і зараз», і на цьому все закінчується.
– ( надеюсь что мои образы вечны) ( но не я)